Тексти для читання в початковій школі

/Files/images/foto_bb2/IMG_0647.jpg " Є така держава - Україна"
бібліотечна виставка


НАШ ОСНОВНИЙ ЗАКОН


Не так уже й давно, а саме –28 червня 1996 року, народилася в нашій

незалежній державі Конституція України наш Основний Закон.

Ти, друже, напевно, чув від дорослих, що закони взагалі, яких є чимало,

визначають і підказують нам усім –і малим, і дорослим, –як жити у своїй

країні та з її сусідами у злагоді й мирі. А Конституція України визначає, якими бути всім отим законам. Одне слово, Конституція –це така собі атінка» всіх інших законів!..

Слово «конституція» походить із латинської мови, якою говорили ще в

Стародавньому Римі. А означає воно «устрій», «установлення», тобто будь-яка конституція визначає, якій бути державі, де ми живемо, а також –

наші права та обов’язки.

А вони є в усіх і в кожного!

Скажімо, твої батьки мають піклуватися про тебе, а ти повинен помагати

їм у всьому, слухатися їх, поважати дорослих і своїх ровесників; Зрозуміло,

тоді й вони поважатимуть тебе.

Адже в Конституції України записано, як то кажуть, чорним по білому, що «діти рівні у своїх правах незалежно від походження».

А ще там записано, що «будь-яке насильство над дитиною переслідується

законом». Отже, твої права оберігаються державою: ніхто й ніколи з дорослих не може примусити тебе чинити щось погане чи зле, не може зашкодити тобі, твоїй гідності й честі!Але й ти, друже, мусиш чинити так само: нікого ні до чого не змушувати, жити за правилами та законами нашої країни, бути її відданим громадянином!..

Отже, друже, пам’ятай: Конституція України –то життєвий дороговказ і для тебе, і для мене, і для всіх-усіх сущих в Україні, і для самої нашої держави–

теж! А «день прийняття Конституції України є державним святом –

Днем Конституції України», –так записано в самій Конституції!..


ЛЕГЕНДА ПРО ПШЕНИЦЮ


У ті давні часи, коли перші люди були в раю, ніхто не знав, що таке голод. Душі їх були чисті, мов сніг, і невинні, мов травневі квіти. Усі люди були наче одна родина, де панувала гармонія та любов.

Але сатана, злий дух всесвіту, посіяв гріх у душах людей. Відтоді почалося життя людського роду, повне мук, сліз і неспокою. Важкий тягар придавив раптом їхні серця і водночас уперше вони відчули голод. Адже їх нива не родила, бо в землі не було насіння.

Був на небі один ангел, який дуже любив і жалів людей. Полетів він до Божого престолу.

Господи! –промовив ангел. –Дозволь мені допомогти знеможеним, їх

нещастя вогнем палить мою душу!

-Іди й допоможи людям, –

лагідно всміхнувся Бог.

Мов блакитна квітка, злетів із неба ангел і спустився на землю. Але люди,

втративши чистоту душі, втратили і здатність бачити ангелів. Вони могли

бачити тільки земні речі.

І ангел засмутився. Золоті блискучі сльозинки полилися з його очей і

засіяли землю...

Улітку нива засяяла стиглим, неначе щире золото, зерном. Вдячні люди

падали навколішки, тремтячими руками пригортали і цілували хліб, дарований їм небесами...

Тепер нема у світі таких розлогих та родючих степів, як в Україні, де влітку хвилюються безмежні лани, засіяні українським золотом. І споконвіку

поважає український народ пшеницю. Любить так, що навіть для свого

національного прапора вибрав кольори золотої пшениці та блакитного неба.


УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК


Мабуть, кожна дівчинка вміє плести віночок –із жовтих сонечок-кульбаб

або з кленових листочків –короною чи просто з’єднуючи в барвисте коло лісові й лугові квіти.

Впліталося до віночка багато різних квітів, як-от: ружа, калина, безсмертник, деревій...

...Кожна рослинка неповторна.

Барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Узимку відвар барвінку

п’ють від простуди, улітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату,

плетуть з нього весільні віночки. Цілий рік його шанують, бо вважають

символом життя.

Безсмертник дарує здоров’я нашому роду людському.

Цвіт вишніта яблуні –символ материнської любові.

Любисток і волошки у віночку –це символ людської відданості.

Ромашка ж приносить не тільки здоров’я, але й доброту та ніжність, і

вплітають її з кетягами калини та цвіту яблуні, вишні. Переплітають з вусиками хмелю–символу гнучкості й розуму.

А всього в українському віночку дванадцять квіточок, кожна –лікар, оберіг.


ВОГОНЬ − БАТЬКО, ВОДА − МАТИ...


Думки про національну символіку

Темно. Ніч. Ще ніч. І ти чекаєш ранку. Ти дивишся на небо –а воно як море. Як темнеморе. От викотилась би на нього золота діжа і враз би засяяло. І все навколо звеселилося б, ожило. Аякже: сонце встане –то й ранок настане.

«Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє», –кажуть люди.

А ще вони кажуть: «Куди водиця тече, там травиця росте». Звісно, без сонця й води все марніє. Бо вогонь і вода народжують життя. Світло й вода.

Люди вірять: сонце –батько, вода –наша мати. А де тато й мама, там і син. От

Трійця Свята. Так і називався колись тризуб наш. Герб України. Бо він авній.

Ще в князя Володимира був гербом. А люди знали його ще з трипільських і

давніших часів. І завжди шанували цей знак як Дерево Життя, бо вірили у

святість Народження, цінували красу Пробудження. І вірили вони в чарівну

силу барви життя, чистої і справедливої. Якої саме барви? Ти скажеш і сам, як глянеш на ранкове небесне море. Бо побачиш: вогонь (сонце) –жовтий

(золотий), вода (небо) –синя. Або як спостерігатимеш ранкову річку чи ранковий ставок: сонце золоте сяє із синьої (голубої) глибини. А люди кажуть: «Як небесна височина, так морська глибина».

Вогонь і Вода.

Сонце і Небо.

Осяяна сонцем пшениця й небесна блакить. Життя. Україна. Отож і полощеться на весняному вітрі синьо-жовтий прапор і тішить пробуджені душі, єднаючи нас із нашою історією.

Слава слов*янському слову
Кiлькiсть переглядiв: 144